Приветствую Вас Гость
Пятница
25.09.2020
03:48
Меню сайта
Вход на сайт
Поиск
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 5
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Друзья сайта

<<<<<початок статті

ПРОДОВЖЕННЯ СТАТТІ  «СФЕРЫ СВИТОБУДОВИ: ЕВОЛЮЦІЙНІ ЗВЯЗКИ, СПІВВІДНОШЕННЯ, ПЕРСЕПКТИВИ»

Удосконалення розвитку – найважливіший фактор еволюційного процесу.
   Узагальнений розгляд еволюційної картини відомої частини матеріального світу, аналіз загальних принципів побудови трьох його сфер призводить також до висновку про те, що по ходу еволюції відбувається удосконалення й самого процесу розвитку.
   Яскравою ілюстрацією якісного вдосконалення процесу розвитку при переході до кожної наступної сфери є й такий факт. Первинні елементи усякої нової сфери, виступаючі у неї першоцеглинками, структурними одиницями усіх її складних утворень, багатократно крупніші і незмірно досконаліші, ніж аналогічні структурні одиниці попередньої сфери. (У ролі первинних елементів кожної наступної сфери виступають найскладніши і найдосконаліши асоціації первинних елементів відповідної попередньої сфери.) Це означає, що по ходу еволюції світобудови з утворенням все більш високих його сфер, їх розвиток, будівництво їх складних об’єктів йде шляхом використовування все більш великих й досконалих “блоків матерії”.
   Якісне вдосконалення процесу розвитку обумовлює зростання його швидкості. По ходу еволюції світобудови добре простежується прискорення розвитку. Так розвиток неживої природі (сфери речовин нашого Всесвіту) до утворення біосфери продовжувався близько 15 млрд. років, розвиток біосфери до з’явлення людини розумної, по різним оцінкам – 1 – 4 млрд. років. А вся історія ноосфери Землі налічує близько 1млн. років. Причому, як буде показано далі, наша ноосфера знаходиться зараз на завершальних стадіях свого розвитку  
   Зростання швидкості розвитку, його прискорення добре простежується і в межах еволюції кожної з відомих сфер: найбільш результативними як по кількості нових видів об’єктів, так і по їх складності є завершальні етапи їх еволюції.
Зазначений комплекс факторів удосконалення розвитку, як мовиться, лежить на поверхні. Удосконалення процесу розвитку має й інші не менш важливі аспекти. З метою ілюстрації їх приведемо більш поглиблений аналіз деяких особливостей розвитку кожної з відомих сфер.
   Еволюційна історія сфери речовин починається з моменту, коли незабаром після початку розширення Всесвіту відбувається утворення “важких” елементарних часток. Подальше розширення Всесвіту і зниження концентрації енергії обумовлює утворення атомних ядер, а потім молекул все більш складних хімічних сполук (на поверхнях планет земного типу, де сфера речовин проходить повний цикл свого розвитку). При цьому всі проміжні результати розвитку сфери речовин: “важкі” елементарні частки, атоми, молекули хімічних сполук – у зрівнянні з елементами біосфери і ноосфери – є надзвичайно стійкими матеріальними формами. Закріплення проміжних результатів розвитку у виді стабільних матеріальних форм є характерною особливістю розвитку сфери речовин.
   Відтворення собі подібних, розмноження означає, що поява всякого нового (дочірнього) об’єкту, що є точною копією попереднього, відбувається не в наслідок збігу множини випадковостей, а в результаті спрямованих процесів, які являють собою швидкодіючий механізм або спосіб, найкоротший і раціональний шлях побудови такого об’єкту в природних умовах. А наявність у об’єкта здібності до відтворення собі подібних відповідно означає, що в його структурах закріплена і зберігається повна інформація про раціональний спосіб, шлях або механізм створення такого ж саме об’єкта.
   Таким чином, з появою біосфери відбувається відкидання способу закріплення проміжних результатів розвитку в стійких речовинних формах і перехід до нового, більш досконалого способу закріплення результатів розвитку - у вигляді інформації про шляхи утворення біологічних об’єктів.
   Перехід до ноосфери знаменує початок розвитку активного й різнобічного обміну інформацією проміж складаючими її об’єктами. При цьому, зокрема, розповсюджується інформація про шляхи відтворення різноманітних видів елементів ноосфери: про методи виховання і навчання різним специфічним видам діяльності, а також про способи будівництва різних складних об’єктів ноосфери – асоціацій носіїв індивідуальної свідомості, орієнтованих на рішення певних завдань.

   Закріплення основ інформації про властивості і шляхи створення тих чи інших видів об’єктів ноосфери поза відповідних об’єктів більш надійне й доскональне, ніж біологічний спосіб її зберігання, при якому інформація жорстко зв’язана зі структурою біологічного об’єкту. Якщо у біосфері повне зникнення якогось виду означає практично безповоротну його втрату, то подібна ситуація в ноосфері майже не впливає на її стан і подальший розвиток. У випадку повного зникнення якогось виду об'єктів ноосфери, усіх його представників, даний вид може бути швидко відновлений на основі необхідної інформації про нього, яку мають безліч інших об’єктів ноосфери.
    Одже, на еволюційному шляху “сфера речовин – біосфера – ноосфера” відбувається удосконалення розвитку по лінії зміни способу закріплення його проміжних результатів. Мов би то паралельно з цією лінією проходить удосконалення розвитку і в плані його упорядкування.
Розвиток сфери речовин уявляється хаотичним й нічим не упорядкованим. У стійких речовинних формах закріплюються усі підряд зміни сфери речовин.
У плані “неупорядкованість – упорядкованість” розвиток біосфери має зовсім інакший вигляд. Реалізація основної властивості її об’єктів – здібності до відтворення собі подібних – призводить до того, що будь-який кінцевий простір мешкання біологічних об’єктів швидко стає для них тісним, виникає боротьба за виживання та природний відбір. Дякуючи дії цього механізму відбувається знищення випадково виникаючих продуктів регресу, збереження досконалих біологічних форм, а найбільш прогресивні форми, що виграють у суперництві з менш досконалими, одержують перевагу у подальшому розвитку. Таким чином, виникнення із появою біосфери природного біологічного відбору результатів розвитку виступає як ще один специфічний аспект його вдосконалення на даному еволюційному відрізку.
   Із переходом еволюційного процесу на рівень ноосфери відбувається подальше вдосконалення розвитку у плані його упорядкування, що знаходить вираз поперед усього в появленні цілеспрямованості розвитку – наступного нового його фактору, яскраво виступаючого на перший план.
   Кінцевою метою діяльності будь-якого об’єкта біосфери є відтворення собі подібного біологічного організму. У ноосфері ж метою діяльності батьків, батьківської свідомості є не просто репродукція свідомості дитини, а досягнення як можна більш високого рівня її досконалості, щоб, як кажуть, син перевершив батька, а учень – вчителя. І цей принцип втілюється в реальність не в вигляді окремих випадків, а в формі явно вираженої тенденції. Розвиток ноосфери нині добре помітний на відрізках часу усього в 10-20-30 років, що дорівнює, по сутності, періоду зміни одного покоління.
   Знаменно, що творча діяльність свідомості спрямована не тільки безпосередньо на розвиток свідомості потомства. Вона також завжди має вагому складову, що звернена до безлічі інших об’єктів ноосфери. У цьому плані конструктивна діяльність свідомості людини проявляється на протязі усього її життя і так чи інакше сприяє вдосконаленню інших об’єктів ноосфери.
   Саме здатність до цілеспрямованого розвитку і саморозвитку, а не як таке усвідомлення процесу відображення, мабуть, і слід вважати основною властивістю свідомості як комплексу високоорганізованої матерії, головною визначальною ознакою об’єктів ноосфери.
   Підбиваючи підсумок, зазначимо: вдосконалення розвитку, яке складає найважливіший аспект еволюційного процесу, являє собою складний і багатогранний процес. Подібно усякому вільно протікаючому багатоплановому й наростаючому процесу, вдосконалення розвитку йде по принципу гілкуючого дерева. При цьому співвідношення нових і попередніх, верхніх і нижніх, центральних і бокових гілок – окремих факторів розвитку і відповідних ліній його вдосконалення - по ходу еволюції змінюється. Вони складним способом переплітаються і взаємодіють між собою, по-різному проявляючи себе на різних етапах розгортання прогресу.

                                                 Література

  1. Алексеев П.В. Понятие «материя» // Философские науки. – 1990 – №12.
  2. Барашенков В.А. Судьбы Вселенной // Наука и релігія. – 1988 - №12.
  3. Каганова З.В., Кузьминов А.Ю., Сивоконь П.Е. О философских проблемах биологического детерминизма.//Философские науки. – 1990 - №7.
  4. .Мелюхин С.Т. Закономерности развития материи. М., 1966.